о. Володимр Сайчук
СЬОМА ПРОПОВІДЬ
"Жено, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя" (Йо. 19, 26—27).
Діялося те в суворім гірськім краю, в Альпах, під час останньої світової війни. Всі здорові і сильні мужчини, здатні воювати, були мобілізовані до війська. Залишали своїх жінок і дітей на поталу тяжкої долі. Жінка, залишена без господаря, годувальника своїх дітей, з ранку до вечора мусіла працювати, здобуваючи на хліб щоденний. Раненько, до схід сонця, брала з собою в поле кількамісячне дитя — єдину втіху і надію. А коли працювала, клала дитинку неподалік в траві, і пильно наслухала чи спить, чи не плаче. Час від часу розгинала свою натруджену спину, щоб піти і покор-мити дитя.
До вух матері зрідка доносився відгомін крику дикого птаха, короля гір — орла. Але, як мешканка гір, була призвичаєна до того крику, а слух її і увага була прикута до звуків що доносилися з місця, де лежала дитина.
І так працюючи, спостерегла, що дитина плаче якось дивно. Не плаче, а радше кличе о поміч. Здається найтонша струна обірвалася в серці мами.
В одній хвилі кинула все і стрімголов помчала до того місця, де була дитина. Побачила щось страшного: потужний птах, тримаючи у кігтях її єдину0 надію, злітав в повітря, відносячи свою жертву високо на скелю до свого гнізда. Не роздумуючи кинулася за ним. Бігла, розбиваючи до крові ноги об каміння, спиналася на високу скелю, розриваючи на собі одяг і тіло. Єдиною думкою її, єдиною метою життя в тій хвилі був крик її дитяти, що доносився із гнізда орла, не мала права спізнитися, не думала про боротьбу із хижаком... Врешті дісталася до гнізда. Почала важку боротьбу з хижим птахом... Коли на поміч поспіли сусіди, знайшли мертве тіло мами, а до нього тулилося дитятко, шукаючи материнського тепла...
Чи не здригнеться серце матері, слухаючи цю трагічну розповідь?.. Тільки мама може це зрозуміти. А чи мало таких випадків в нашому житті? Де береться героїзм матері? Одне слово може розв'язати нам таємницю цього питання. А слово те — мама.
Мама — це героїня. Бо вже із стану свого материнського, покликана до обов'язку геройства. Але якщо звичайна людська мати покликана до геройства, то до якого ж високого ступеня цього героїзму була покликана Мати Божа — Пречиста Діва Марія. А покликана була до найвищого ступеня героїзму — мучеництва.
Вона то почала свій мученицький шлях з моменту Благовіщення. Мусіла зректися всього заради тої дитини, яку почала в своєму лоні.
Довгий шлях до Вифлеєму, сльотава погода, дощі, холод. Страшенна невигода для вагітної жінки.
Породила дитя в стайні для худоби. В холоді... Ще не опам'ятавшись, покидає рідний край, серед зими і холоду втікає до Єгипту. Страх, пережиття, бо Ірод вбиває дітей...
На свято Пасхи в Єрусалимі згубила свою дитину — Ісуса. Страх, пережиття, туга... З болем серця шукає його.
Ісус проповідує, а фарисеї не слухають. Переживає, хотіла б все зробити, щоб йому помогти.
Врешті Голгофта, а там новий біль, нова рана в серці, нове пережиття. Але ще більше: Син її доручає стати матір'ю всіх людей! Кого? Тих невдячних, що розпинають її сина. То вона має стати їх матір'ю?!!
- Її мучеництво не закінчується на Голгофі. Воно довіку, як і її Сина, що жертвується в Пресвятій Евхаристії. Її мучеництво — то покров над усіма безбожниками, безвстидниками, чужоложниками, пияками, лінивцями, марнотравцями Божих Ласк...
Скільки сліз стекло її під Хрестом, а скільки сліз пролито з чудотворних ікон, а навіть і сліз кровавих.
А ті сльози за ким? За дітьми... За нами. І мимо того, що діти ті невдячні, вона готова собою їх закрити перед ворогом. Про що доказів маємо багато: Царгород, Почаїв та ін.
Воістину образ мужньої матері — героїні, гідний і зобов'язуючий до наслідування.
О Маріє Мати Божа, дай нам хоч трохи свого героїзму!
В останніх часах нарікаємо на зле життя. А знаєте чому? Бо бракує нам сьогодні героїв. Героїв як в щоденому, приватному житті, так і в суспільному.
Бо героїзм починається з маленького: побороти найбільшого ворога свого і суспільного — самого себе! Свої маленькі хотіння і свої великі пристрасті. Свою амбіцію, свою гордість і свою непевність.
Любий батько і люба мати покликана до героїзму щоденного, подружнього. Народження, виховання дітей. Але як часто непевність, страх перед тим героїзмом і мучеництвом ставлять матір сьогоднішню в чергу до лікаря, щоби ще в лоні своєму зламати Божий план, вбити свою надію на майбутність.
Дорогі в Христі! Сьогодні, як ніколи, велика потреба героїв і мучеників. Бо ніколи не буде кращого життя.
Сьогодні багато бажають високих суспільних урядів. Коли приходять вибори, то є до 15—20 кандидатів на одне місце. Всі щось обіцяють. Але варто задати одне питання: Чи ти хочеш стати героєм — мучеником? Чи готовий для тих людей, що тебе вибирають, зректися всього? Недоїсти, недоспати, боротися і утверджувати добробут для тих, хто тебе вибрав. А думаєш, що вони тобі лавровий вінок сплетуть чи золоту корону? Ні, лише терня! Вони будуть тебе очорнювати, обмовляти, їм буде всього мало... А коли ти в чомусь помилишся, вони тебе розпнуть, каменують, розірвуть і ногами розтопчуть.
Оце є шлях героїчний. І чимало його пройшли. По тюрмах, сибірах, по лісах і криївках, не шукаючи для себе і своїх сімей жодної вигоди. Лише за якесь століття, коли кістки в землі вже спопеліли, тоді може згадають того героя і будуть вдячні. Плоди сьогоднішнього нашого мучеництва, якщо його забажаємо, проявляться тільки на дітях і внуках наших, не раніше.
Тому, дорогі в Христі батьки і матері! Не противмося Божій волі. Візьмім на себе власний хрест мучеництва, як взяла його Марія. І вчімся від неї витривалості. Нехай же та щоденна праця вдома і на роботі буде нашим героїзмом. Народжуймо і ростімо дітей. Дбаймо, щоб були добре виховані, щоб добре вчилися. Щоби в школах діставили гідну науку. А перед усім не будьмо байдужими до релігійного виховання дітей. Пам'ятайте, що тільки вашим сприянням і за вашою вимогою в школі дітей можуть вчити релігії. Не допускаймо, щоби молодь наша виховувалася в неуцтві, тупості, безбожності.
А якщо ретельно і щоденно будемо про те старатися, то запевнимо собі гарну майбутність, де діти наші гарно виховані, побожні, ставши на чолі народу, зможуть перемінити світ на краще. Ось де є правдивий героїзм і нагорода за нього!
Маємо маму в небі! Пречисту Діву Марію. Просім же в неї допомоги і заступництва. Бо якщо серед нас зараз немає людей, готових на жертву, нехай же вона випросить їх у свого Сина — Ісуса Христа.
Пресвятая Богородице спаси нас!
Амінь.
До теми:
1. Один чоловік розповідає про свою маму, що готуючи на кухні їжу для родини завжди виглядала у вікно на подвір'я, де бавилися її діти. Бачила вона будь-яку небезпеку, що загрожувала дітям. Була готова прийти завжди на допомогу. Діти про то знали, тому завжди почували себе безпечно. Одного разу, під час молитви, її чотирьохрічний син сказав: "Дякуємо Тобі, Боже, за маму у вікні".
Дякуємо Тобі Боже за Матір Божу у Небі, що завжди готова прийти нам на допомогу.
2. В південному Уельсі молода жінка з ручним немовлям пішла у далеку подорож до своєї далекої родини. Раптово застала її снігова буря. В сніжному тумані згубила дорогу і не дійшла до мети. Наступного дня шукачі знайшли її замерзлу у снігу. Всі були здивовані, що вона вдіта тільки у легку блузку. Пізніше знайшли немовля окутане її одежею. Дитина лишилась живою. З цієї дитини виріс один з найвидатніших прем'єр-міністрів Великої Британії Джордж Лойд.
Сьогодні багато матерів носить дітей у своїй утробі, вирішуючи прийняти цю дитину чи зробити аборт. Потрібна відвага на жертву, адже виховання дитини потребує великих жертв від батьків. Але подумайте, можливо, зараз у своєму лоні ви також носите майбутніх Президентів, прем'єр-міністрів, великих церковних і громадських діячів України.
.jpg)
