Рання Церква пережила чуму, епідемії й масову істерію. Фактично, згідно як християнських, так і нехристиянських джерел, одним з найголовніших каталізаторів бурхливого зростання Церкви в ранній період було те, як християни переносили хвороби, страждання і смерть. Настрій Церкви надавав такий сильний вплив на римське суспільство, що навіть римські імператори-язичники скаржилися язичницьким священникам на зменшення числа їх послідовників, закликаючи їх активізувати свою діяльність.
Так що ж християни робили по-іншому, що так вразило Римську Імперію? І чому рання церква може навчити нас в світлі коронавірусу?
НЕХРИСТИЯНСЬКА РЕАКЦІЯ НА ЕПІДЕМІЮ
З 249 по 262 роки н.е. західна цивілізація була спустошена в результаті однієї з найбільш смертельних пандемій в її історії. Хоча точна причина чуми залишається нез’ясованою, стверджується, що місто Рим втрачав приблизно по 5 тисяч осіб в день в розпал спалаху. Один з очевидців, єпископ олександрійський Діонісій писав, що, хоча чума не робила різниці між християнами й нехристиянами, «повнота її впливу припала на нехристиян». Відзначаючи різницю між реакцією християн і нехристиян на чуму, він говорить про нехристиян в Олександрії:
Докладніше читати :Католицький оглядач
.jpg)
