Пост п. Мар'яни Гетьманчук на фейсбуці.
У храмі Свв. Ольги та Єлизавети учора розпочались канікули з Богом. Впродовж дня було проведено значну кількість ігор, сказано багато теплих слів та намальовано картин-подарунків.
Але хочу з вами подітись враженнями від ось таких двох робіт, з надзвичайно чутливими словами.
Перша робота Олічки. Їй десять. На своєму малюнку вона написала: «Мамо, я тебе дуже люблю і хочу, щоб хоча б колись твоя робота зробилась сама. БО Я СІМ’Ю УЯВЛЯЛА ПО-ІНШОМУ. Я дуже хочу, щоб ми провели час разом з палаткою в якомусь гарному місці».
А як часто ми запитуємо у дітей, що ми робимо неправильно, чи які риси характеру вони б хотіли бачити у нас, а які б воліли не помічати, чи якою повинна бути справжня сім’я?
Скажете, що занадто глобальні питання, як для дітей. А я думаю, що вони знають набагато більше, бо відчувають набагато щиріше.
Хотілося б, щоб кожну дитинку дійсно чули, а не робили лише вигляд хорошого співрозмовника.
Друга робота Настусі Демків. Їй також десять. У листі для солдата АТО вона написала чудову поезію, яку напередодні склала сама:
«Віночок синьо-жовтий заплету
І гордо так буду носити,
Бо Неньку Україну сильно я люблю
Й готова все для неї я зробити.
І гімн я вивчу, й вишиванку одягну,
І українські танці буду танцювати,
Бо Неньку Україну сильно я люблю
Й готова все за неї я віддати.
За військових, тих, що там на Сході,
Я щиро Богу помолюсь.
Хай Бог хранить їх від
Напасті й хвороби,
А Україну береже від
Війн і злоби!»
Дорогі мої, серед нас таланти, давайте дивитись уважніше і дійсно помічати
.jpg)
