Українська Греко-Католицька Церква. Львівська Архиєпархія, м.Львів, пл.Кропивницького 1, тел. (032)2334073, email: [email protected]
"Якщо здійснюватимеш молитовний подвиг, яку б тільки не доводилося зносити тобі скорботу, то в молитві здобудеш плід." (Прп.Ніл Синайський)

Проща святинями Галичини.

Переглядів: 3017Коментарі: 0
Парафіяльні новини

29 березня члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі під проводом о.Ігора Демківа разом з парафіянами храму Свв. Ольги та Єлизавети відбули прощу святинями Галичини.

Дорога вела нас до м. Борислава. Вівторок - день особливих молитов і посту для нашої Львівської єпархії, то ж і наші молитви попервах зносились до неба за неньку- Україну та її захисників, за потребуючий і страждальний український люд. До храму Св. Анни ми прибули на ранкове богослужіння Святої Літургії. Хочу сказати, що знайомий і знаний з дитинства текст піснеспіву мене сильно вразив і подивував своєю мелодійністю. За молитвою не зосереджувалась на мелодії, але вона продовжувала відлунювати. Зараз, коли розповідаю вам про це, мені згадуються восхваляння Бога піснеспівами у Вірменському соборі місті Львова, куди наше Архибратство було запрошене на святкування Неділі Милосердя (Квітної неділі 20 березня). А в тім, саме в церкві Св. Анни ми мали нагоду не тільки молитись, але й приступити до св. Тайни Покаяння та запричаститися Найсвятішими Дарами- Пресвятою Євхаристією. Після завершення літургії та панахиди  Павло Василів, син пароха храму о. Романа Василіва натхненно розповідав нам про храм та його унікальність. У 2009 році церква Св. Анни у м. Бориславі отримала Благословення і стала Паломницьким центром УГКЦ. На сьогодні тут виставлено мощі 710 Святих,  Павло опікується діяльністю цього центру. Тож можете лишень собі уявити скільки корисної і цікавої інформації він вклав у наші вуха протягом добрих двох годин, та якби не холод, що був своєрідним випробовуванням, то хто б подивився на годинник. Будучи достойним похвали лектором не тільки розповідав про структуру формування мощівників та історії Святих, але й про свідоцтва зцілення, свідчення віри паломників. Він вміло акцентував увагу  на Опікунах у певних професіях чи Заступниках при особливих потребах.

Не буду описувати вам чудних вітражів храму, бо вони, як на мене, надзвичайні; розписи стін вражають спокійною теплою витонченістю, що огортає і миром, і любов’ю. Цю гармонію наче перекриває надзвичайно багате убранство рак, пишність іконостасу. Позолота вражає, а насправді, вона лишень прикрашає справжню безцінність, що міститься за склом. І як тільки я усвідомлю це- приходить молитовний спокій. Вже не миготять зображення святих, люди стають менш метушливі,відчуваю чіткий поклик душі: де хочу помолитись, до кого звернутись з проханням про заступництво, кому подякувати, бо і я за молитвами до Святих наших заступників неодноразово отримувала Божі благодаті.

Дякуючи о.Ігорю ми повезли додому освячені медалики, вервиці, образки… Дехто радів, що молився до Святого, отримав допомогу, а тепер ще й має можливість не тільки дотулитись до його реліквії,а ще й посвятити ту книжечку, яка привела його до пізнання Божої ласки. Хтось посвячував з любов’ю вишитий образ Св. Пантелеймона - чудотворця, з вірою і надію уповаючи на Господнє милосердя і ласку. Безперечно, що кожен з нас запам’ятав і обрав «щось своє». Чи то Євангеліє з інкрустацією мощей Святих Євангелистів, чи вітрину з мощами Пресвятого Сімейства- Йоакима та Анни, Захарії й Єлизавети і часточкою з плаща Св. Йосипа, чи припав душею до чудотворного образу в який вмонтовано реліквію Пресвятої Богородиці та мощі Великих Святих церкви… Можу лишень з впевненістю сказати, що всі сповнилися нових вражень та надії. А це окрилює. І хай яка там дорога, ми дружньо співали їдучи вже до Грушева. Тож година підгицкування на ямах злетіла швидко, бо була наповнена подячними, хвалебними та страсними піснями. Коли душа співає і серце радіє, то байдуже, що за вікном похмуро посікає дощик.

Мало хто не чув на Галичині про чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Грушівської, а особливо про її об’яви. Вперше я побувала в цьому місці в час всенародного паломництва у 1987 р., коли всі прагнули побачити появу Пресвятої Богородиці. Моя родина приїхала просити Всевишнього і Богородицю за оздоровлення моєї тяжко хворої мами. У щирості молитов дівчинки-старшокласниці годі й сумніватись, бо чого більше хоче дитяче серце ані ж  добра найріднішій, найдостойнішій людині. Мої спогади для мене слізно - світлі: до церкви було не доступитись, то ж молилась десь на подвір’ї, а на одному з вікон храму виразно побачила велике розп’яття Христа. Здавалося, що не тільки бачу напругу живого страждаючого тіла, але й відчуваю пульсацію крові у венах. Розуміла, що жоден скульптор цього не передасть. Не було ні страху, ні подивування, лише відчуття доконаної любові і спокою. Моя матуся зустріла мою розповідь спокійно і здавалося з розумінням, яке до мене прийшло набагато пізніше… У кращий світ вона відійшла трохи більше ніж півтора роки по тому. « Думки бо мої-не ваші думки, і дороги ваші-не мої дороги, - слово Господнє» Ісаї 55:8. Проте я не залишилась сиротою, бо після її смерті стала все більше відчувати присутність у моєму житті нашої Небесної Матінки. Спочатку прийшла любов до Цариці Вервиці потім любов до почитання ікони Матері Божої Неустанної Помочі, роки по тім- членство в Архибратстві. Дякую Господу Богу, що подарував нам розуміння великої Любові, що через смерть і страсті Ісуса Христа дає нам величезне відкуплення і благословення у Божому Милосерді, приймає нас, як люблячий батько чистих серцем дітей. Це моя історія, що єднає мене з цим святим місцем.

Спогади про пережите роїлися у моїй голові і якби не надзвичайна комунікабельність пані Віри, їмості о. Василія, пароха  храму, то не почула б і десятої частини з її розповідей. Праця цієї жінки на прославу Бога і Пресвятої Богородиці заслуговує окремої розповіді, певно, що колись люди це визнають. Грушів - неофіційний центр паломництва українського люду. Чотири відпустові дні на рік збирають тисячі віруючих, часами з понад двох сотень Чаш уділяється тут пресвята Єврахистія. По вірі вашій- здійснюються зцілення... Небесна Опікунка тут зримо і незримо перебуває зі своїм народом. Після молитви, оглядин храму, цілування мощей Св. Миколая Мирлікійського, набирання Святої водиці ми, як ті веселі й ситі горобці, висипали на церковне подвір’я. Розглядання віконних шиб, розповіді п. Віри, фотографування в надії побачити незриме, надія на присутність Богородиці бодай у краплі води з чистого неба- усе це бадьорило нас. Нам посміхалось небо- вийшло сонечко і ми ще довго насолоджувалися оповідками Скарбу отця Василія… Проте дорога кличе. Моліннями на вервиці і піснеспівами встелялася наша путь додому. Від задоволення і умиротворення дехто дрімав, проте всі разом дякували Богу за цю чудову нагоду відвідати святі місця Львівщини, сповнитися віри, надії і любові…

«Рука Господня не закоротка, щоб рятувати, і вухо його не глухе, щоб чути.» Ісаї 59:1

Дарина Кушик

Залиште коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question


(Щоб коментувати анонімно, введіть ім'я і символи внизу).Анонімні Коментарі буде опубліковано після перевірки.
Зареєструйтесь тут, щоб отримати відповідь на e-mail. Як реєструватися читайте тут

    

  

вкажіть своє ім'я, і введіть символи внизу

(Обов'язково)