Українська Греко-Католицька Церква. Львівська Архиєпархія, м.Львів, пл.Кропивницького 1, тел. (032)2334073, email: [email protected]
"Великий дар — сльози в молитві, а захоплюватися бісівськими помислами — те саме, що смерть." (Св.Єфрем Сирійський)

Слово Архиєпископа Львівського Преосвященнішого Владики Ігора (Возьняка) до учасників Всеукраїнського з'їзду лідерів осередків руху "Подружні Зустрічі".

Переглядів: 3314Коментарі: 0
Документи Львівської Архиєпархії

 Львівська Духовна Семінарія, 30.01.2010 року.

Достойні представники зібраних подружніх пар нашої Архиєпархії, прийміть мою радість та подяку бути з вами! Дякую Господу, що нічого не перешкодило мені сьогодні прибути до вас й промовити коротеньке слово, котре я радо приготував, щоб поділитися ним разом з вами. Я дуже вдячний Господу за усіх вас, за провідників ваших зустрічей, за аніматорів і за кожну особу зокрема; за те, що ви знаходите час на спільну молитву, ділитеся досвідом, спільно переживаєте певні хвилини.У подружньому житті не все стається так, як бажається, багато непередбачених історій приходять до життя зненацька, застають людину, здається, неприготованою до важких випробовувань. Але, коли подружжя практикує дійсну єдність з Богом та поміж собою, тоді невигідні та небажані випадки стаються дійсною, прийнятою історією життя.Тоді такі подружжя міцною єдністю своїх сердець та довірою до Бога мужньо долають усілякі труднощі.

У книзі Буття знаходимо важливу правду про творіння Господом першого чоловіка й жінки. Чоловік утворений із земного пороху, котрий отримав життя від Божого віддиху. А жінку, Господь покликав в інший спосіб до життя: «Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка» (Бут 2,22). Вдумаймося у Божу правду і сороммося ставити себе вище іншої людини, пам'ятаючи про те, що ми створені з пороху, навіть, не з доброї землі, не з чорнозему, лише з пороху. Мудрець пригадує кожній людині: «Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?» (Сир 10,9). Це надзвичайно важливо, щоб тримати себе у покорі, не ставити себе вище свого чоловіка чи своєї дружини, але коритися, випереджуючи одне одного в цьому. Мудрі люди не виставляють себе та своїх досягнень зі шкодою для ближніх, але покірно уступають місце іншим. Наш Спаситель залишив нам цінну науку: «І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба» (Мт 20,27). Коли йдеться про подружжя, тут відразу зауважуємо, що сам Господь, Творець людини, привів жінку до свого чоловіка. Жінка не прийшла сама до свого чоловіка, ані чоловік не обрав собі дружини, лише Господь поєднав їх так, що чоловік прийняв свою дружину надзвичайно переконливо, як власні кості та власне тіло (пор. Бут 2,23). Це продовжує відбуватися і до цього часу, так буде завжди, що Господь сам єднає подружні пари, вказує одне одному. Інша річ, що не всі особи, згодом, зміцнюють своє подружжя, дбають про взаємну любов, повагу, вірність, спокій тощо. Не всі бажають стерпіти певних недоліків, що взаємно проявляються під час спільного життя. Подружня любов повинна зростати, бо вона полягає не на тілесному зв'язку, а на силі духа. Особи, які занедбують духовне зростання, слабнуть в дорозі до вічності, а тим самим руйнують подружнє життя, Божу установу, бо свої меркантильні плани ставлять поперед Господніх благословень.

По-різному складається життя у подружжі, буває, що доходить до великих непорозумінь між чоловіком та дружиною. Це може відбиватися довгою взаємною мовчанкою або частими, непотрібними вказівками, настановами, докорами та виявом невдоволення. Такий спосіб поведінки не приносить доброго результату, бо проблеми краще розв'язувати спокійною розмовою, а до цього необхідно приготуватися молитвою, прохати Господа, щоб допоміг вийти із трудного взаємного становища на добрий, праведний життєвий шлях.

Патріарх Авраам, був слухняний волі Бога. Разом з батьком, Авраам з дружиною Сарою переселився з Уру Халдейського в Харан, де помер його батько Терах. Хоч патріархові було 75 років, мав певний життєвий досвід, зібрав значні багатства, Господь запропонував йому слухати його. Авраам прийняв пропозицію Господа, довірив йому своє життя. Не поставив свого досвіду на перше місце. Міг не прийняти пропозиції Бога, хоч невідомо, чим би це закінчилося. Вирушив в Ханаан-край, потім мандрував на південь. Коли виник голод, вирішив піти у Єгипет, щоб рятуватися від голоду, хоч відчував різні небезпеки. Його дружина не мала дітей, була старшого віку, мимо того, - гарною на лиці. Праведник передбачав, що єгиптяни можуть зазіхати на неї, забрати її у нього, тому порадив їй, щоб вона говорила про нього, як про свого брата. Передбачав, що вб'ють його за те, що він її муж. Цей праведний чоловік у всьому віддався Божій волі, хоч не занедбував використовувати свого досвіду. Учитель Церкви пише, щоб не судити Авраама, котрий не відрікався своєї дружини, не залишив її, але шукав засобу, щоб мужньо вийти із трудного положення, принаймні, вибрати менше зло (пор. св. їв. Золот., Бесіда XXII на Бут, п. 4-5). Коли б Сара, назвала Авраама своїм чоловіком, тоді, здогадується св. Іван Золотоустий, єгиптяни забрали б Сару, поглумилися б над нею, вбили Авраама, щоб не було свідка. Чи вона б твердила, що він її чоловік, чи брат, все одно єгиптяни забрали б її із-за краси. Авраам не нарікав і не звинувачував Бога, що він змушений так багато терпіти й наражатися на небезпеку, навіть, через красу своєї дружини. Але краса не винувата тому, що хтось пускається на погане діло. Ні! Причина зла полягає у розпущеній волі (св. Ів. Золот., там же). Праведний Авраам, розраховував на те, що Сара, як його сестра, може попасти в руки якогось вельможі, а це дозволить мати надію і на життя для них обох, і на майбутню позитивну розв'язку. Хоч не можна забувати й про те, що Авраам довіряв Богові в усьому на першому місці. Богові котрий казав йому вийти із своєї землі і йти туди, куди вкаже Він. Авраам перебував під опікою Господньою.

Дійсно, фараон забрав Сару до свого дому, а з Авраамом обійшовся добре. Краса цієї жінки полонила єгиптян до тої міри, що вони представили її самому фараонові і той погодився привести її до себе. Можливо, все було б по-іншому, коли б вона представилася єгиптянам, як дружина патріарха й кінець міг бути наругою над нею, а потім смерть їм обом. Подивляймо слухняність Сари своєму мужеві, Авраамові, котра допомогла і собі, і своєму чоловікові вийти безгрішно в такій трудній ситуації. Вдумаймося у те, що все йшло за планами єгиптян, а Господь не спішився показувати свого пальця завчасу. Це було також великим випробовуванням для Авраама та Сари, їхньої довіри до Бога та його святого Провидіння. Здавалося, що Бог далеко й не цікавиться трудною ситуацією своїх вірних, що вони залишені невизначеній долі. Але Господь прийшов в потрібний момент, щоб його люди переконалися самі про їхню вірність Богу. Це станеться знову, коли Господь запропонує Аврааму принести у жертву його улюбленого сина Ісаака. Авраам був підготований, щоб свідчити вірність Богові до кінця. Його нелегке життя стало йому добрим вчителем і він знав, що Боже Провидіння непомильне. Господь зупинив руку Авраама тоді, коли він приклав ніж до горла свого сина і намагався вчинити рух, щоб перерізати горло синові й принести його як жертву на жертовнику. Можливо й у нашому житті Господь бажав прийти до нас не один раз, а ми випереджували його нашою невірністю, недовірою й замикали двері перед Всевишнім.

І Бог промовив своє слово, бо, за поганий намір проти Сари та Авраама, вдарив фараона та його дім тяжкими карами. Господь заступається за свого праведника в різний спосіб, навіть тоді, коли праведник терпить мученичу смерть. Він приходить до нього з потіхою та облегшує терпіння своїх вірних слуг. «Господь зі мною, моя допомога, і я дивитимусь на тих, що мене ненавидять» (Пс 118,7), - таке чудове повчання дає автор псалмів. Господь вчинив так, що фараон прикликав Авраама, оправдовувався перед ним, не вчинив жодного зла Сарі, ані Авраамові, а розпорядився, щоб з усім їхнім добром випровадили їх. Фараон отримав страх від Бога і це вчинило його прихильнішим до Авраама, на котрому він не мстився і не знищив усього його добра разом із прислугою. Єгипетський вельможа віддав Авраамові Сару, як дружину, з котрою не вчинив нічого злого. Святий Іван Золотоустий пише: «Бачите чоловіка та його дружину, старця та старушку, яку мудрість любові вони показали, яку мужність, яке прив'язання одне до одного, який зв'язок любові» (там же).

Любі сестри та брати! Хай це роздумування про великих праведників Авраама та Сару, стане нам допомогою у нашому духовному вихованні. Виховуймо себе взаємно, а спокійним, мирним, терпеливим життям, будемо багато й позитивно впливати на виховання наших дітей, рідних, близьких та знайомих. Не допускаймо ніколи знеохочення у довірі до Бога, бо, як ми зрозуміли, дуже часто, Бог допомагає там, де, здавалося, усе втрачено, що ми забуті, нікому не потрібні, а тим часом Господь показує, що він про нас пам'ятає й не може ніколи забути. Пророк пригадує: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б й вона забула, я тебе не забуду» (Ісая 49,15).

Хай цих кілька слів розважання укріпить нас в дорозі до вічного життя! Бажаю вам духовних успіхів та росту у ваших щоденних змаганнях. Хай Господь благословить ваші зустрічі духовною силою, щоб вони приносили щедрий плід для ваших душ та знаходили місце у багатьох інших, кого ви зустрінете на вашій життєвій дорозі! Віддаю вас в опіку Пресвятій Богородиці та святому апостолові Павлові, котрий так гарно описав життя у подружжі.